Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- Операція Мідас - 13 Травня, 2026
- Як відкрити крипто казино онлайн: покроковий гайд для підприємців - 13 Травня, 2026
- JYSK - 12 Травня, 2026
Якби не один непримітний офіс у самому серці Києва, на Софійській площі, Україна, можливо, ще довго не знала б, що стратегічним ядерним підприємством країни «Енергоатомом» — керували люди без жодних офіційних повноважень. Операція Мідас розпочиналася не з гучних обшуків і не з гарячих арештів, а тихо — з оперативного спостереження за тим, що детективи НАБУ назвали «бек-офісами».
Що таке справа Мідас?
Що таке мідас? Операція «Мідас» це масштабне антикорупційне розслідування мідас НАБУ та САП, спрямоване на викриття високорівневої злочинної організації, яка, за версією слідства, контролювала закупівлі державної компанії «Енергоатом», систематично вимагала від підрядників відкатів у розмірі приблизно 10–15% і організувала схему відмивання коштів через «бек‑офіс» та мережу фірм‑прокладок.
Розслідування Мідас тривало понад рік у прихованому режимі (з літа 2024), під час якого детективи зібрали тисячі годин аудіозаписів і докази фінансових потоків; у листопаді 2025 року операція вийшла в публічну фазу — проведено понад 70 обшуків, затримано кількох осіб і повідомлено про підозри кільком фігурантам.
Ключові елементи справи: контроль доступу до контрактів «Енергоатому» (вплив на кадрові та закупівельні рішення), механізм «шлагбаум» (блокування оплат або виключення з реєстрів для тих, хто не платить), централізоване відмивання через «бек‑офіс» у Києві (частково пов’язане в публікаціях з родиною Андрія Деркача) та міжнародні фінансові зв’язки, внаслідок чого слідство залучило близько десяти юрисдикцій для правової допомоги й екстрадиційних процедур.
Станом на весну 2026 року Мідас операція перебуває у відкритій фазі: тривають судові процеси, перевірки походження застав, арешти майна та міжнародне співробітництво щодо екстрадиції окремих підозрюваних.
Що таке «бек-офіс» і звідки взялась ця назва
Поняття «бек-офіс» у цій справі — не банківський термін. Саме так детективи НАБУ, що проводили операція мідас, позначили конспіративні приміщення, де поза офіційними структурами відбувались зустрічі, на яких вирішувалась доля контрактів, призначення посадовців і розподіл хабарів. По суті, це були паралельні центри реального управління державним підприємством — приховані від будь-яких офіційних процедур і недосяжні для зовнішнього контролю.
Директор НАБУ Семен Кривонос пояснив: такі приміщення слугували «організованими місцями для обговорення впливу на державні установи, укладення угод та подальшої легалізації неправомірної вигоди». Фактичне управління «Енергоатомом» — компанією з річним доходом понад 200 мільярдів гривень — здійснювалось саме звідти, без жодного запису в реєстрах і без жодного офіційного мандату.
Понад два роки стеження: як починалась справа Мідас
За словами Кривоноса, детективи НАБУ почали відстежувати діяльність «бек-офісів» понад два роки до оприлюднення результатів розслідування — тобто ще орієнтовно наприкінці 2022–початку 2023 року. Першим сигналом стала оперативна інформація про бек-офіс саме на Софійській площі у Києві, де відбувалася легалізація коштів, здобутих із держпідприємств і бюджетних програм.
Після аналізу цих сигналів НАБУ дійшло висновку про існування організованої злочинної структури, яка системно впливає на рішення в енергетичному секторі. Саме тоді й була розпочата оперативно-розшукова справа Мідас — алюзія на давньогрецького царя, котрий перетворював на золото все, до чого торкався. Слідство тривало 15 місяців і охоплювало кілька локацій, де проводились конспіративні зустрічі членів угруповання.
«Шлагбаум» — механізм корупційного здирства
Центральний елемент схеми, викритої в ході розслідування операція мідас, отримав промовисту внутрішню назву — «шлагбаум». Механізм був простим і безжалісним: будь-який підрядник «Енергоатому», який відмовлявся платити, стикався з двома варіантами покарання:
- блокування платежів — вже виконані роботи чи поставлена продукція просто «зависали» без оплати;
- виключення зі списку постачальників — фактичне знищення бізнесу, який залежав від держзамовника.
Розмір «тарифу» становив від 10% до 15% від вартості кожного контракту. Враховуючи, що «Енергоатом» оперує сотнями мільярдів гривень і забезпечує близько половини всієї електроенергії в країні, йдеться про колосальні суми, що безперебійно відкачувались з держпідприємства в кишені організованої злочинної групи.
Атака на НАБУ і спроба знищити справу Мідас зсередини
Поки детективи вели спостереження, влітку 2025 року Верховна Рада несподівано ухвалила Закон № 4555-IX (22 липня 2025 року), підписаний Президентом того ж дня і набравший чинності вже 23 липня. Юристи та правозахисники одразу забили на сполох: закон фактично ліквідував інституційну незалежність НАБУ та САП, передавши Генеральному прокурору право визначати прокурорів у справах бюро, витребовувати матеріали будь-якого провадження і навіть передавати справи до інших юрисдикцій.
Це означало пряму загрозу для «Мідасу» та інших резонансних справ. Під тиском громадянського суспільства, міжнародних партнерів та правозахисників Верховна Рада 31 липня 2025 року ухвалила Закон № 4560-IX, який скасував найнебезпечніші норми і відновив незалежність антикорупційних органів. Закон набрав чинності 1 серпня 2025 року — лише через 9 днів після «атаки».
Окремим скандальним епізодом стало затримання детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова — саме того співробітника, який безпосередньо документував Тимура Міндіча та інших фігурантів справи Мідас. НАБУ офіційно підтвердило, що Магамедрасулов займався документуванням у рамках операції — тобто спроба усунути слідчого, який «знав занадто багато», відбулась в самий розпал розслідування.
Чому назвали «Мідас»?
Вибір кодової назви невипадковий. Цар Мідас із давньогрецького міфу перетворював на золото все, до чого торкався — і врешті-решт ледь не загинув від власної «здібності».
Злочинна організація буквально «золотила руки» на кожному контракті «Енергоатому», перетворюючи держзакупівлі на особистий золотий фонд. Іронія в тому, що воєнний стан, який мав спонукати до відповідальності, лише пришвидшив закупівлі — і збільшив потоки, на яких наживалась схема.
Схема злочину
«Енергоатом» є оператором українських атомних електростанцій і забезпечує близько половини виробництва електроенергії в країні, тому контроль над його закупівлями означав контроль над одним із найгрошовіших сегментів державного сектору. За даними слідства, учасники операції Мідас вибудували систему систематичного тиску на контрагентів компанії, перетворивши доступ до контрактів і оплат на джерело неправомірної вигоди.
Схема була побудована не навколо разових хабарів, а навколо постійного «тарифу» для бізнесу. Слідчі стверджують, що від підрядників вимагали 10–15% від суми контракту за те, щоб їм не блокували платежі за вже поставлену продукцію чи надані послуги і не позбавляли статусу постачальника.
Усередині групи ця практика отримала назву «шлагбаум». Її логіка була простою: або компанія погоджується на відкат, або для неї фактично перекривають доступ до роботи з державним підприємством через затримки оплат і ризик виключення зі списку підрядників.
Окрему роль у цій конструкції, за версією НАБУ, відігравав так званий «бек-офіс» у центрі Києва. Саме там, як стверджує слідство, вели суворий облік отриманих коштів, формували «чорну бухгалтерію» та організовували подальше відмивання грошей через мережу компаній-нерезидентів.
За повідомленнями НАБУ і медіа, це приміщення належало родині колишнього народного депутата Андрія Деркача, який нині є сенатором РФ і фігурує в іншому кримінальному провадженні. Географія операцій, пов’язаних із легалізацією коштів, за даними слідства, не обмежувалася Україною: окремі фінансові операції могли проводитися також у Москві та інших юрисдикціях.
Фінансовий контекст, у якому діяла ця схема, теж має значення. У 2023 році тариф на електроенергію для населення було підвищено з 1,56 до 2,64 грн за кВт-год, а у 2024 році — до 4,32 грн, і парламентська тимчасова слідча комісія згодом назвала ці рішення економічно необґрунтованими.
На цьому тлі «Енергоатом» та «Укргідроенерго», за даними звіту ТСК, отримали додаткові десятки мільярдів гривень у 2023–2024 роках. Одночасно війна прискорила закупівлі в енергетичному секторі, що створило сприятливе середовище для зловживань у системі, де рішення ухвалювалися швидко, а контроль за витратами часто працював у кризовому режимі.
У підсумку, за версією слідства, схема в «Енергоатомі» поєднувала три елементи: контроль над доступом до державних контрактів, примусове стягнення відкатів і централізоване відмивання коштів через окрему інфраструктуру. Саме така комбінація, а не окремі епізоди хабарництва, і зробила справу Мідас однією з найрезонансніших антикорупційних операцій у сфері енергетики.
Операція Мідас фігуранти
У справі «Мідас» антикорупційні органи спочатку повідомили про підозри семи особам, а згодом коло підозрюваних розширилося. За даними НАБУ, йдеться не лише про окремих посередників чи менеджерів державної компанії, а про групу осіб із різним рівнем доступу до політичних, фінансових та адміністративних рішень у сфері енергетики.
- Тимур Міндіч (Карлсон) – фігурує як один із центральних учасників справи і, за даними медіа та слідства, вважається одним із лідерів злочинної організації. У публічному просторі його описують як бізнесмена та співзасновника студії «Квартал 95», а після початку активної фази розслідування він залишив Україну. Станом на початок 2026 року слідство повідомляло про екстрадиційні процедури щодо Міндіча, який, за даними розслідування, перебував за кордоном разом з Олександром Цукерманом.
- Ігор Миронюк (Рокет) – отримав підозру як колишній радник міністра енергетики. У публікаціях про справу він також фігурує як людина, пов’язана з багаторічною роботою в орбіті Андрія Деркача, що додає політичного виміру всій схемі. За версією слідства, Миронюк був одним із тих, хто забезпечував зв’язок між адміністративними рішеннями та неформальним центром впливу.
- Дмитро Басов (Тенор) – на момент фігурування у справі обіймав посаду виконавчого директора з безпеки «Енергоатому». Саме він, за даними слідства, був одним із ключових виконавців у частині комунікації з підрядниками та збору неправомірної вигоди з компаній, які працювали з державним енергетичним гігантом. Його роль важлива тим, що вона демонструє: схема працювала не лише через зовнішніх посередників, а й через представників самої структури «Енергоатому».
- Олександр Цукерман (Шугармен) – у матеріалах справи фігурує як один із керівників так званого «бек-офісу» — неформального майданчика, через який вели облік коштів і координували їхню подальшу легалізацію. Саме Цукерман, за повідомленнями медіа, міг відповідати за фінансову архітектуру схеми, включно з маршрутизацією коштів через структури, що мали ознаки фірм-прокладок. Як і Міндіч, він залишив Україну, а згодом став фігурантом екстрадиційних процедур.
- Олексій Чернишов (Че Гевара) – не входив до первинного переліку семи підозрюваних, але пізніше також отримав підозру. У межах справи його ім’я пов’язують із незаконним збагаченням та можливим отриманням коштів, що проходили через фігурантів схеми. Саме поява в справі колишнього віцепрем’єра підняла її з рівня галузевої корупції до рівня політичного скандалу загальнонаціонального масштабу.
- Герман Галущенко – якого НАБУ офіційно визначає як колишнього міністра енергетики 2021–2025 років, став одним із найрезонансніших нових підозрюваних у справі. За повідомленням бюро, 15 лютого 2026 року детективи затримали його під час спроби залишити територію України, після чого йому оголосили підозру в участі у злочинній організації та відмиванні коштів. У публічному просторі його також згадували під кодовими позначеннями «Сигізмунд» і «Професор», що додатково підкреслило масштаб документування схеми.
Іншим імовірним учасником схеми згадують фігуру з прізвиськом «Алі Баба» — мовчазного координатора, який нібито давав вказівки щодо тактики атак на НАБУ і САП та впливав на перебіг проваджень. За низкою публікацій і неофіційних джерел, під цим псевдонімом могли ховатися впливові політичні фігури; частина матеріалів прямо пов’язує «Алі Бабу» з Андрієм Єрмаком.
Династія під Києвом
11 травня 2026 року НАБУ оприлюднило відео про викриття схеми легалізації близько 460 млн грн через елітне будівництво в Козині — проєкт «Династія». За версією слідства, серед підозрюваних — колишній керівник Офісу Президента Андрій Єрмак (повідомлено підозру за ч. 3 ст. 209 КК).
Ініціатором проєкту називають Олексія Чернишова («Че Гевара»), який 2018 року став співзасновником Bloom Development, а в 2019 купив ділянку під забудову; концепція «Династії» з’явилась у 2020 році, площа зросла до ~8 га, планувалися чотири резиденції по ~1 000 м² і спільна зона «Р‑нуль».
Фінансування, за версією слідства, йшло двома шляхами: близько 10% через формальні платежі (через ЖБК «Сонячний берег» і фіктивні компанії), решта — готівкою через помічників Чернишова та людей з оточення Тимура Міндіча; зафіксовано передачі великих сум готівки (наприклад, $180 тис., $250 тис.). Слідство пов’язує об’єкт із «пральнею» коштів, куди стікалися гроші від корупційних схем у «Енергоатомі». Загалом через проєкт нібито легалізовано понад 460 млн грн.
Будівництво почалось у червні 2021 року і велося навіть після 2022 року; у 2024‑му учасники намагалися «узаконити» походження коштів (за даними слідства — через купівлю фіктивних документів за відсоток від сум). Після оголошення підозр роботи було частково законсервовано. Раніше журналісти, зокрема Bihus.info, показували незавершені об’єкти й ставили питання про джерела фінансування, а поєднання журналістських розслідувань і матеріалів НАБУ призвело до відкриття кримінального провадження.
