Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- Вікторія Лелека (LELÉKA) - 25 Травня, 2026
- Рой Кін - 24 Травня, 2026
- Що таке велосипед з фіксованою передачею («фікс») - 23 Травня, 2026
Вікторія Лелека — українська співачка, композиторка й аранжувальниця, лідерка етно‑джазового гурту LELÉKA, яка народилася 10 листопада 1990 року в Першотравенську (нині Шахтарське) та представляла Україну на Євробаченні‑2026 з піснею «Ridnym».
Вона здобула акторську освіту в КНУТКіТ ім. Карпенка‑Карого, продовжила навчання джазовому вокалу й композиції в Дрезденській консерваторії, заснувала у Берліні гурт LELÉKA, з яким поєднує український фольклор і духовні наспіви з сучасним європейським джазом, отримала низку європейських музичних відзнак (зокрема нагороди Burghausen, Global Music Contest, молодіжні джазові премії) та стала широко відомою в Україні завдяки перемозі у Нацвідборі‑2026 і подальшій участі в міжнародному конкурсі.
| Характеристика | Інформація |
| Повне ім’я | Вікторія Лелека (раніше — Вікторія Корнікова) |
| Сценічне ім’я | LELÉKA / Leléka |
| Дата народження | 10 листопада 1990 року |
| Походження | Шахтарське (колишній Першотравенськ), схід України |
| Місце проживання | Живе й працює переважно в Німеччині (Берлін / Дрезден), часто буває в Україні |
| Освіта | КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого (акторська майстерність); Вища школа музики ім. К.М. фон Вебера, Дрезден (джазовий вокал, композиція) |
| Професія | Співачка, композиторка, лідерка гурту Leléka |
| Музичний стиль | Етно-джаз, поєднання українського фольклору, духовних наспівів і сучасного джазу |
| Гурт | Засновниця й фронтвумен гурту Leléka (створений 2016 року в Берліні) |
| Ключові релізи | EP «Leléka» (2017), «Tuman» (2019), «Sonce u Serci» (2021), «Rizdvo» (2023), «Kolysanky» (2025) |
| Головна конкурсна пісня | «Рідним» / «Ridnym» (Нацвідбір‑2026, Євробачення‑2026) |
| Досягнення | Перемоги/нагороди на європейських джазових конкурсах, участь у фестивалях Німеччини та Європи, стипендія табору New York Voices, 9‑те місце для України на Євробаченні‑2026 |
| Сімейний стан | Двічі була у шлюбі, нині розлучена, без публічно підтвердженої інформації про дітей |
| Мови | Українська, німецька, ймовірно англійська |
| Хобі та інтереси | Риболовля як медитація біля води, малювання (акрил, акварель, графіт), читання, прогулянки |
Біографія Вікторії Лелеки
Вікторія Лелека (LELÉKA) народилася 10 листопада 1990 року в Першотравенську (тепер Шахтарське) на Дніпропетровщині, у шахтарському середовищі, яке з дитинства сформувало її чутливість до тем коріння, пам’яті й гідності людини. У школі вона захопилася театром, навчилася працювати з текстом, тілом і голосом, що згодом стало базою для її сценічної манери як співачки.
Після школи Вікторія вступила до КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого в Києві, де опановувала акторську майстерність та одночасно грала в Молодому театрі, набуваючи практичного сценічного досвіду.
У 2014 році вона переїхала до Німеччини й вступила до Вищої школи музики ім. Карла Марії фон Вебера в Дрездені, де здобула освіту в галузі джазового вокалу та композиції, поєднавши український фольклор, джаз і сучасну академічну музику.
Перші кроки в кар’єрі
Перші кроки в кар’єрі Вікторії Лелеки пов’язані з її навчанням у Києві, де вона вже під час студій працювала акторкою Київського академічного Молодого театру. На його сцені вона брала участь у постановках «Сватання на Гончарівці», «КомА» та «Хоровод любові», здобуваючи реальний сценічний досвід і впевненість у роботі з публікою.
Театр дав їй міцну базу акторської майстерності, однак з часом Вікторія відчула, що музика й вокальна імпровізація дозволяють їй висловлюватися вільніше, ніж фіксований драматургічний текст, тож фокус її кар’єри поступово змістився в бік музики.
Після переїзду до Німеччини Вікторія зосередилася на музичному шляху та активно інтегрувалася в місцеву джазову спільноту. Вона співала в хорі Young Voices Brandenburg, виступала з берлінським біг‑бендом Flinstones, де отримала досвід роботи у великому ансамблі та опанувала європейські джазові стандарти.
Участь у джазових конкурсах, стипендіальних програмах та міжнародному таборі New York Voices принесла їй перші професійні визнання й закріпила статус перспективної джазової вокалістки з українським корінням.
Створення гурту Leléka
Гурт Leléka виник навесні 2016 року в Берліні як українсько-німецький етно-джазовий квартет, заснований співачкою й композиторкою Вікторією Лелекою (Вікторією Корніковою), яка на той час уже кілька років жила й навчалася в Німеччині.
До першого складу гурту увійшли четверо музикантів: Вікторія Лелека – вокал і авторка більшості композицій, Роберт Вінредер – фортепіано, Томас Колярчик – контрабас, Якоб Гегнер – ударні. Ідейною передумовою створення колективу стало прагнення Вікторії поєднати український фольклор, духовні наспіви та мотиви дитинства з сучасним європейським джазом, який вона опановувала у Вищій школі музики імені Карла Марії фон Вебера в Дрездені, де навчалася з середини 2010-х років.
Назва гурту «Leléka» відсилає до образу лелеки – птаха, що перелітає кордони, але завжди повертається додому, і символізує особистий досвід Вікторії як української мисткині в еміграції. У 2019 році відбулася помітна зміна в складі: місце піаніста Роберта Вінредера посів Повель Відестранд, однак основа гурту – Вікторія Лелека (вокал), Томас Колярчик (контрабас) і Якоб Гегнер (ударні) – залишилася незмінною, що забезпечило безперервність стилю й розвитку Leléka.
Дискографія та основні релізи гурту Leléka
Дискографія гурту Leléka вибудовується навколо кількох ключових релізів, що послідовно розкривають їхній фольк-джазовий стиль – від перших експериментів до концептуальних альбомів із власною драматургією.
Перший мініальбом Leléka (2017)
У листопаді 2017 року гурт випустив однойменний мініальбом Leléka, який став їхньою дебютною студійною роботою й першим закріпленням сценічного звучання в записі. EP вийшов у форматі цифрової дистрибуції як самостійний реліз і представив слухачам поєднання українських народних мотивів із джазовими аранжуваннями, що згодом стало «візитівкою» проєкту.
Саме цей мініальбом привернув увагу критиків: квартет потрапив до книги німецького журналіста Ральфа Домбровскі «111 причин любити джаз», що стало важливим сигналом визнання на європейській сцені. Для самого гурту EP Leléka закріпив репутацію українсько-німецького колективу, який здатен працювати з традиційним матеріалом так само сміливо, як і з авторськими композиціями.
Tuman: дебютна платівка (2019)
14 червня 2019 року гурт випустив Tuman, який формально вважається їхнім дебютним альбомом (у деяких джерелах – мініальбомом) і позначає важливу зміну в складі: на фортепіано тут уперше грає Повель Відестранд, що додав нових барв звучанню.
Реліз вийшов як незалежна цифрова платівка й показав глибшу, темнішу сторону гурту, де туманне, медитативне звучання поєднується з прозорими вокальними лініями та складною ритмікою.
Tuman закріпив позиції Leléka на європейській фольк-джазовій сцені: музиканти активно гастролювали з цим матеріалом, а критики відзначали здатність гурту створювати «кінематографічну» атмосферу лише за допомогою голосу, контрабаса, фортепіано й ударних. Для дискографії колективу цей реліз став переходом від «проби сил» до цілісного авторського висловлювання.
Sonce u Serci (2021)
17 вересня 2021 року Leléka випустили другий повноформатний альбом Sonce u Serci, уже на європейському лейблі GLM (Fine Music), що суттєво розширило їхню присутність на ринку. Альбом став для гурту новим етапом: у ньому ще виразніше звучать теми дому, пам’яті, світла серед темряви, а фольклорні мотиви органічно переплетені з сучасними джазовими структурами.
Sonce u Serci отримав помітний резонанс у Німеччині й поза нею, а гурт був номінований на премію Deutscher Jazzpreis у категорії «Band of the Year» наступного року. Для дискографії Leléka цей реліз став свого роду художньою візитівкою: тут найбільш виразно проявляється їхній фірмовий баланс між ніжністю вокалу та емоційною напругою аранжувань.
Rizdvo: різдвяний альбом (2023)
8 грудня 2023 року гурт представив альбом Rizdvo на лейблі Edition Collage – тематичну платівку, присвячену різдвяній традиції. У ній Leléka переосмислюють українські колядки та духовні пісні, зберігаючи їхній мелодичний і текстовий кістяк, але переносячи в джазову звукову палітру з просторими аранжуваннями.
Композиції з Rizdvo, зокрема Bil’, Drymbova Spivanka чи Sviat Vechir, стали одними з найпопулярніших у цифрових сервісах, показавши, що гурт здатен працювати з «канонічним» святковим репертуаром без втрати власної ідентичності. Цей альбом часто сприймають як «зимову» сторінку дискографії Leléka, що доповнює більш «сонячні» та екзистенційні теми попередніх релізів.
Kolysanky: концептуальний реліз (2024–2025)
У 2024–2025 роках Leléka реалізували один із найдовершеніших своїх концептів – проєкт Kolysanky, який спершу виходив серією синглів, а 7 березня 2025 року був представлений як окремий альбом на Edition Collage. До нього увійшла низка колискових – як традиційних, так і осмислених заново, серед них Svit, Synochku, Dytynko, Kolyskova, Ne Zhal’, Z Popelnika, Kotyk, Spalo Dytia, Yabluchko, Lileya, Lesyna Kolyskova.
Kolysanky показують іншу, інтимну грань гурту: музика тут побудована на мінімалістичних аранжуваннях, тонкій динаміці та майже камерній близькості голосу, що створює відчуття особистої розмови з кожним слухачем. Цей реліз зміцнив репутацію Leléka як колективу, здатного працювати з «малими формами» не менш переконливо, ніж із масштабними альбомними концепціями.
Сингли та окремі релізи
Окрім великих альбомів, важливу роль у дискографії Leléka відіграють сингли й максі-сингли, які часто стають «містками» між масштабними релізами. Зокрема, 16 жовтня 2020 року гурт самостійно випустив максі-сингл І будуть люди (із треками Zozulja та Zapizno), пов’язаний із роботою над музикою до однойменного телесеріалу.
У 2024–2025 роках вийшла низка синглів – Svit, Guli, Synochku, Dytynko, Kolyskova, Ne Zhal’, Lileya, Znaty – які згодом увійшли до Kolysanky або стали окремими точками входу для нової аудиторії. На початку 2026 року з’явився сингл Ridnym, вже пов’язаний із участю Вікторії Лелеки у Нацвідборі на Євробачення, що символічно з’єднав історію гурту з її сольним шляхом.
Досягнення та нагороди Вікторії Лелеки
Вікторія Лелека має вагомий перелік досягнень як на європейській джазовій сцені, так і в українському медійному просторі: вона ставала переможницею та лауреаткою низки престижних конкурсів, зокрема European Jazz Awards у Бургаузені, міжнародного Create Global Music Contest і конкурсу StuVo 2016, де її відзначили за оригінальне поєднання українського фольклору з сучасним джазом.
Виступаючи з гуртом Leléka, Вікторія брала участь у багатьох міжнародних фестивалях і джазових подіях Німеччини та Європи, поступово вибудувавши репутацію артистки, яка представляє україномовний етно-джаз на провідних європейських сценах.
Важливим етапом професійного визнання стала стипендія Міжнародного вокального джазового табору New York Voices, що підтвердила високий рівень її вокальної майстерності та композиторського мислення й дала можливість попрацювати з провідними джазовими педагогами світу.
Після перемоги у Нацвідборі на Євробачення та яскравої участі в конкурсі ім’я Вікторії Лелеки вийшло на загальноукраїнський рівень: вона регулярно з’являється в ефірах загальнонаціональних телеканалів, дає інтерв’ю для провідних онлайн-видань і бере участь у суспільно-культурних програмах, де розповідає про свій шлях у джазі, життя й роботу в Німеччині та місію популяризації української музики на міжнародній арені.
Шлях на Євробачення‑2026
Уже на етапі Нацвідбору‑2026 шлях Вікторії Лелеки до Євробачення виглядав нестандартним: вона подала заявку доволі спонтанно, зібравши пісню «Рідним» із музичних замальовок, над якими працювала ще з початку 2022 року в Берліні, на тлі антивоєнних протестів та власних переживань про зв’язок із домом.
Композиція швидко привернула увагу єврофанів: у медіа й соцмережах її називали «кінематографічною» і навіть порівнювали з диснеївським мюзиклом, адже Лелека свідомо «загорнула» свій складний, джазово‑фольковий досвід у більш доступну для масової аудиторії форму.
У фіналі Нацвідбору, який відбувся 7 лютого 2026 року, вона виступила з камерною, емоційно зосередженою постановкою без надмірних спецефектів, роблячи ставку на голос і текст, і за підсумками голосування отримала максимальні 10 балів як від журі, так і від глядачів, впевнено посівши перше місце й виборовши право представити Україну на Євробаченні‑2026.
Паралельно зі схвальними відгуками в Україні та за кордоном розгорнулася дискусія про її «закордонний» статус: медіа нагадували, що Лелека понад десять років живе в Німеччині, де навчалася джазовому вокалу й композиції, а сама Вікторія в інтерв’ю наголошувала, що еміграція не розмиває її українську ідентичність, якщо людина живе в українському культурному й інформаційному полі та свідомо тримає зв’язок із батьківщиною.
На сцені Євробачення у Відні вона виступила в другому півфіналі під 12‑м номером, де камерний етно‑джазовий номер «Ridnym» став помітним контрастом до більшості попових виступів, забезпечив їй вихід до фіналу (6‑те місце в півфіналі) й у підсумку приніс 9‑ту позицію для України в гранд‑фіналі — результат, зафіксований на офіційному сайті конкурсу й у європейській пресі як приклад успішного поєднання національної мови та сучасного некомерційного звучання на великій телевізійній сцені.
Особисте життя та позасценічні інтереси
Особисте життя та позасценічні інтереси Вікторії Лелеки демонструють її як людину, для якої стосунки, коріння й «тихий» побут так само важливі, як і сцена.
Вона двічі була у шлюбі й свідомо не розкриває імен колишніх партнерів: перший шлюб уклала у 22 роки з українцем, називає його союзом «двох несвідомих людей» із нереалістичними уявленнями про сім’ю, де вона розчинялася в побуті й майже не проявляла себе як мисткиня; після розлучення відмовилася від його прізвища й узяла прізвище Лелека, не бажаючи повертатися до дівочого Корнікова.
Другий шлюб був із німцем, молодшим за неї: спершу Вікторія не прагнула офіційного оформлення, але чоловік наполіг на шлюбі, щоб позбавити її візових і міграційних турбот, і ці стосунки вона згадує як теплі та здорові, однак пара розійшлася через різне бачення майбутнього — він чесно заявив, що не хоче мати дітей, тоді як для неї материнство було важливим, тож, попри болісність розриву, вона не стала зраджувати власні потреби.
З дитинства вона любить риболовлю як спосіб бути біля води й природи, захоплюється малюванням (акрил, акварель, графіт), бачить музику через призму кольорів і фактур, практично не вживає алкоголю, цінує тишу, прогулянки, читання сучасної української літератури та проводить багато часу за написанням текстів, музики для кіно й серіалів, а також участю в публічних розмовах про війну, еміграцію й роль мистецтва в лікуванні травми.
