Денис Геннадійович Прокопенко («Редіс») — бригадний генерал Національної гвардії України, командир 1-го корпусу НГУ «Азов», Герой України. Добровольцем вступив до батальйону «Азов» у липні 2014 року, а вже у 26 років став наймолодшим командиром полку в історії НГУ та ЗСУ.
| Повне ім’я | Прокопенко Денис Геннадійович |
| Позивний | «Редіс» |
| Дата народження | 27 червня 1991 року |
| Місце народження | Київ, Українська РСР |
| Звання | Бригадний генерал НГУ |
| Посада | Командир 1-го корпусу НГУ «Азов» |
| Початок служби | 11 липня 2014 року |
| Освіта | Київський національний лінгвістичний університет (германська філологія); Національний університет оборони України (2020) |
| Мови | Українська, англійська, німецька |
| Дружина | Катерина Прокопенко |
| Перший підрозділ | Батальйон «Азов» (гранатометник) |
| Наймолодший командир | Вересень 2017 р. — у 26 років очолив полк «Азов» |
| Оборона Маріуполя | 24 лютого — 20 травня 2022 (86 днів) |
| Полон | 20 травня — 21 вересня 2022 року |
| Інтернування | Туреччина (2022–2023) |
| Нагороди | Герой України – 19 березня 2022 року, орден «Золота Зірка» Орден Богдана Хмельницького III ст. – 21 серпня 2019 року Орден Богдана Хмельницького II ст. – Серпень 2025 року Звання бригадного генерала – 25 лютого 2026 року (указ №195/2026) |
| Ультрас-рух | ФК «Динамо» Київ, угруповання «Альбатрос» |
Денис Прокопенко біографія
Денис Прокопенко народився 27 червня 1991 року в Києві в Українській РСР. Його родинна історія тісно пов’язана з Карелією: дідусь по материнській лінії — карел, який воював у радянсько-фінській Зимовій війні (1939–1940) проти СРСР.
Вся сім’я загинула або зникла безвісти, після чого дід переїхав до Києва. На шевроні Денис і досі носить плакету Ухтинської (Карельської) Республіки як символ опору окупаційному режиму Кремля.
Коли Денисові було лише 8 років, помер його батько. Мати майже не з’являється в публічних розповідях командира. Виховання хлопця взяв на себе дідусь, який ділився спогадами про Зимову війну.
Школа і захоплення спортом
Денис закінчив гімназію № 59 Голосіївського району міста Києва у 2008 році. З раннього дитинства він активно займався спортом: футболом та єдиноборствами. Хлопець відрізнявся добрими здібностями до навчання, особливо легко давалося вивчення мов. Улюблена позиція на футбольному полі — воротар.
Університет і фах
Після школи Денис вступив на факультет германської філології Київського національного лінгвістичного університету. Диплом він отримав за спеціальністю «Викладач англійської мови», однак за цим фахом не пропрацював жодного дня. Натомість у 2020 році, вже будучи досвідченим бойовим офіцером, Прокопенко вступив до Національного університету оборони України (командно-штабний інститут застосування військ) за спеціалізацією «Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ».
Ультрас «Динамо» і позивний «Редіс»
До початку повномасштабної війни Прокопенко Денис був активним уболівальником і ультрас київського футбольного клубу «Динамо» — входив до угруповання «Альбатрос». За улюбленою командою він об’їздив практично всю Україну. Саме з цього середовища й походить його легендарний позивний — «Редіс». У 2014 році, коли Росія розпочала збройну агресію на Донбасі, Денис Прокопенко залишив трибуни стадіонів і добровольцем вступив до батальйону «Азов».
Початок військової кар’єри Дениса Прокопенка («Редіс»): 2014–2021
Коли у квітні 2014 року Росія розпалила збройний конфлікт на Донбасі, Денис Прокопенко не залишився осторонь. 11 липня 2014 року він добровольцем вступив до щойно сформованого загону спеціального призначення «Азов». Вибір на користь саме цього підрозділу був не випадковим — чимала частина особового складу «Азову» формувалась із середовища футбольних ультрас, до якого Денис належав як активний уболівальник ФК «Динамо» (Київ).
У перші місяці служби Прокопенко виконував обов’язки гранатометника.
Мар’їнка, Іловайськ, Широкине
Улітку та восени 2014 року «Азов» брав участь у найзапекліших боях кампанії на Донбасі. Денис Прокопенко пройшов крізь три ключові операції:
- Мар’їнка — міські бої з регулярними підрозділами та найманцями противника поблизу Донецька.
- Іловайськ — одна з найтрагічніших сторінок літа 2014 року, де Прокопенко набував першого досвіду виживання в умовах оточення.
- Широкине — тривалі позиційні бої 2015 року на узбережжі Азовського моря. Під час Павлопіль-Широкинської операції «Редіс» уже командував 1-ю ротою — перший самостійний командний досвід молодого офіцера.
Кар’єрне зростання: від взводу до батальйону
Гранатометник → командир взводу → командир роти → командир батальйону
Паралельно з бойовою службою Прокопенко розвивав теоретичну базу: у 2020 році він вступив до Національного університету оборони України за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями військових частин механізованих і танкових військ».
Наймолодший командир полку в історії НГУ (вересень 2017 року)
У вересні 2017 року, в 26 років, Денис Прокопенко був призначений командиром окремого загону спеціального призначення «Азов». Цей крок мав виняткове значення одразу з кількох причин:
- Він став наймолодшим командиром в історії як Національної гвардії, так і Збройних сил України.
- Посаду він отримав, не маючи профільної військової освіти на момент призначення, — виключно завдяки бойовим заслугам і лідерським якостям.
- Під його керівництвом «Азов» розпочав масштабну трансформацію — освоєння стандартів НАТО, нових тактичних доктрин та методик підготовки.
Реформатор і наставник: 2017–2021
Роки між призначенням і повномасштабним вторгненням Прокопенко присвятив перетворенню «Азову» з добровольчого батальйону на повноцінне боєздатне з’єднання. У 2021 році саме він проводив командно-штабні навчання для групи комбригів і комбатів ЗСУ з організації бою у наступі за статутами НАТО — на той час ці статути були введені лише в «Азові», і полк виступав своєрідним центром передового досвіду для решти армії.
Наприкінці 2021 року Денис Прокопенко азов вже публічно попереджав про можливість повномасштабного вторгнення Росії. Коли 24 лютого 2022 року ця загроза стала реальністю, «Азов» під командуванням «Редіса» був готовий.
Оборона Маріуполя (лютий–травень 2022): Денис Прокопенко Редіс
86 днів в повному оточенні, під безперервними бомбардуваннями, без боєприпасів і продовольства — оборона Маріуполя стала одним із найсимволічніших актів спротиву в новітній воєнній історії.
Початок вторгнення і сили гарнізону
О 5-й ранку 24 лютого 2022 року Росія атакувала Маріуполь одразу з двох напрямків: з боку Криму та зі сходу. Ворог прагнув якнайшвидше з’єднати сухопутний коридор між Кримом та окупованим Донбасом. Полк «Азов» під командуванням Прокопенка разом із підрозділами 36-ї бригади морської піхоти — загалом від 2 до 3,5 тисяч осіб — прийняли на себе удар армії, яка переважала їх у рази.
Міські бої та «Азовсталь»
Перші місяці «Азов» вів бої за кожен квартал, свідомо обравши тактику затяжного спротиву. З 25 квітня гарнізон відійшов на фінальний рубіж — металургійний комбінат «Азовсталь» з розгалуженою мережею підземних тунелів.
«Ми абсолютно свідомо пішли в цей котел» — Денис Прокопенко, «Українська правда», травень 2022 р.
У підземеллях заводу — сотні поранених без ліків, повна відсутність постачання, авіабомби ФАБ-500 на позиціях. Попри це, «Редіс» зберігав командну вертикаль і бойовий дух підрозділів до кінця.
Евакуація цивільних та звання Героя України
Паралельно з боями Прокопенко особисто вів важкі перемовини з противником — і 7 травня 2022 року остання цивільна особа покинула «Азовсталь». 19 березня 2022 року, ще під час оборони, Зеленський підписав указ про присвоєння Денису Прокопенку звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
Останній наказ
20 травня 2022 року, на 86-й день оборони, вище командування наказало зберегти життя особового складу та припинити оборону. Прокопенко і його заступник Святослав Паламар «Калина» покинули завод останніми. Загалом у полон потрапило близько 2 400 захисників.
Полон і повернення (2022–2023): Денис Прокопенко «Редіс»
Після 86 днів героїчної оборони Маріуполя «Редіс» опинився в руках ворога.
Здача в полон: 16–20 травня 2022 року
Виконуючи наказ вищого командування про збереження життя особового складу, захисники «Азовсталі» організовано залишали завод з 16 по 20 травня 2022 року. Денис Прокопенко разом із заступником Святославом Паламарем «Калиною» покинули завод останніми.
Загалом у полон потрапило близько 2 400 бійців. Росія відмовлялась надавати Міжнародному комітету Червоного Хреста доступ до полонених, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, а доля командирів тривалий час залишалась невідомою.
Обмін і інтернування в Туреччині: 21 вересня 2022 року
21 вересня 2022 року за «Оборона Маріуполя врятувала Україну. Ціною цього порятунку стали життя наших бійців» — Денис Прокопенко.
Стратегічне значення
Маріуполь виконав свою головну місію — відтягнув на себе масштабне угруповання ворожих сил і подарував Україні час для перегрупування, мобілізації та отримання зброї від Заходу. Саме навесні 2022 року Україна зупинила наступ Росії на Київ, Чернігів і Харків.
Повернення до служби і нові призначення (2023–2026): Денис Прокопенко «Редіс»
Відразу після повернення в Україну «Редіс» знову очолив бригаду «Азов» на полі бою. 7 квітня 2025 року Денис Прокопенко отримав нове призначення — командир 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов». Це суттєво вищий рівень відповідальності порівняно з командуванням бригадою: корпус об’єднує кілька бригад і є потужним оперативним з’єднанням.
Бойові дії на Лиманському напрямку
З серпня 2025 року підрозділи під командуванням Прокопенка успішно виконували бойові завдання на Лиманському напрямку, зокрема в районі Серебрянського лісництва — одному з найскладніших ділянок фронту через щільний лісовий масив.
25 лютого 2026 року: бригадний генерал
На 25 лютого 2026 року — в другу річницю повномасштабного вторгнення — Президент Зеленський підписав указ №195/2026 про присвоєння Денису Прокопенку звання бригадного генерала. Це перше генеральське звання в кар’єрі «Редіса» — логічне завершення шляху від добровольця до вищого офіцерського корпусу держави.
На момент присвоєння звання Денис Редіс Прокопенко залишався командиром 1-го корпусу НГУ «Азов» і продовжував керувати бойовими операціями на фронті.
Бойовий шлях підрозділу під командуванням Дениса Прокопенка
Від добровольчого батальйону 2014 року — до повноцінного армійського корпусу 2025-го: «Азов» під керівництвом «Редіса» пройшов шлях, який мало хто міг передбачити ще кілька років тому.
Серебрянське лісництво: Лиманський напрямок (2023–2024)
З серпня 2023 року, одразу після повернення Прокопенка з Туреччини, бригада «Азов» вирушила на один із найскладніших ділянок фронту — Лиманський напрямок у районі Серебрянського лісництва на Луганщині.
Покровський напрямок (з серпня 2025)
Із серпня 2025 року корпус перейшов на Покровський напрямок у Донецькій області — один із найгарячіших театрів бойових дій, де Росія зосередила значне угруповання 51-ї загальновійськової армії. На відміну від лісових боїв на Луганщині, тут переважає відкрита місцевість зі степовим рельєфом, що вимагає принципово інших підходів до оборони та наступу.
Результати виявились показовими: протягом перших місяців після розгортання підрозділи корпусу зупинили масштабний наступ ворога й ліквідували прорив фронту шириною 15 км та глибиною 20 км у районі Доброполля.
Утворення 1-го корпусу НГУ «Азов» (7 березня 2025)
7 березня 2025 року, згідно з наказом МВС № 160, було офіційно утворено 1-й корпус Національної гвардії України «Азов» — оперативно-тактичне з’єднання, сформоване на базі 12-ї бригади «Азов». Це стало частиною масштабної реформи НГУ щодо впровадження корпусної системи управління за стандартами НАТО.
Склад корпусу
До 1-го корпусу НГУ «Азов» увійшли п’ять бойових бригад з реальним фронтовим досвідом:
- 1-ша Президентська бригада оперативного призначення «Буревій»
- 12-та бригада спеціального призначення «Азов» — ядро корпусу
- 14-та бригада оперативного призначення «Червона Калина»
- 15-та бригада оперативного призначення «Кара-Даг»
- 20-та бригада оперативного призначення «Любарт»
Окремо до складу корпусу увійшов загін спеціального призначення «Туман», що спеціалізується на бойовому застосуванні безпілотних систем — розвідці, супроводі цілей і ураженні дронами.
Нагороди та відзнаки Дениса Прокопенка «Редіса»
За дванадцять років військової служби Денис Прокопенко отримав п’ять державних нагород.
Перша нагорода «Редіса» — медаль «За військову службу Україні», отримана 25 березня 2015 року за особисту мужність і професіоналізм у боях на Донбасі. На той момент Прокопенку було лише 23 роки, а за плечима — бої під Мар’їнкою, Іловайськом та Широкиним.
У серпні 2019 року Президент України нагородив його орденом Богдана Хмельницького III ступеня — за вагомий внесок в обороноздатність держави в роки реформування «Азову» за стандартами НАТО.
Найвища державна нагорода — звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» — була присвоєна Прокопенку 19 березня 2022 року просто в розпал оборони Маріуполя, ще до її завершення. Зеленський підписав указ у момент, коли «Редіс» і його бійці продовжували стояти в оточенні — це стало символічним сигналом усій країні.
У серпні 2025 року Редіс Денис Прокопенко отримав орден Богдана Хмельницького II ступеня — за мужність і бездоганне виконання бойових завдань на Лиманському напрямку, завершивши таким чином «тріаду Богдана Хмельницького» від нижчого ступеня до вищого.
Нарешті, 25 лютого 2026 року — в другу річницю повномасштабного вторгнення — Президент підписав указ №195/2026 про присвоєння «Редісу» першого генеральського звання — бригадний генерал.
Особисте життя Дениса Прокопенка
Денис Прокопенко та його дружина Катерина мають разючу спільну рису в біографіях: обоє в дитинстві рано втратили батьків. «У нас є спільний біль — у мене мати загинула, коли мені було шість років, а в нього батько загинув, коли Денисові було вісім. І так склалося, що навіть на кладовищі вони поховані неподалік», — розповідала Катерина телеканалу «1+1» у 2022 році.
Познайомились Денис і Катерина у 2015 році через соціальні мережі: він уже воював на Донбасі у складі «Азову», а вона волонтерила для потреб армії. Пропозицію руки і серця Денис зробив під час спільної поїздки до Норвегії, а одружились вони у 2019 році.
До повномасштабного вторгнення Катерина працювала ілюстраторкою. Коли Денис разом з іншими захисниками «Азовсталі» потрапив у полон, вона стала одним із головних облич боротьби за їхнє звільнення — заснувала «Асоціацію сімей захисників Азовсталі», зустрілась із Папою Римським у Ватикані та розгорнула масштабну міжнародну кампанію на захист полонених.
Навіть після офіційного звільнення Дениса 21 вересня 2022 року і переїзду до Туреччини — де він перебував під статусом інтернованої особи — Катерина не припиняла боротьби. «Командири «Азову» морально залишаються у полоні», — говорила вона в травні 2023 року.
Її лист, написаний під час турецького інтернування Дениса, розкриває суть характеру чоловіка: «Денис виріс на поняттях справедливості та честі. В «Азов» він прийшов у 2014 році з ідеєю боротьби за незалежну та соборну країну».
Денис Прокопенко тату
На правій руці Дениса Прокопенка вибитий портрет Сімо Гяюгя — легендарного фінського снайпера, відомого під прізвиськом «Біла смерть», який під час Радянсько-фінської Зимової війни 1939–1940 років знищив понад 500 солдатів Червоної армії, ставши символом спротиву маленької нації багаторазово сильнішому загарбнику.
Для «Редіса» це не просто данина легендарному воїну а глибоко особистий символ. Його дідусь по материнській лінії був карелом і воював у тій самій Зимовій війні проти СРСР. Вся родина дідуся загинула або зникла безвісти. Носячи портрет Гяюгя на руці, Прокопенко щодня нагадує собі про родинне коріння і про те, що його боротьба проти сучасної Росії це продовження тієї самої війни, яку його дід вів вісімдесят років тому.
Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- Денис Прокопенко (Редіс) - 27 Червня, 2026
- Ірландські кінні перегони - 26 Червня, 2026
- PROSTOR - 25 Червня, 2026
