Луї Деніел Армстронг – американський джазовий трубач, вокаліст, актор, композитор і керівник оркестру. Вважається однією з найвпливовіших постатей в історії світової музики і головним популяризатором джазу у XX столітті. Відомий під прізвиськами Satchmo і Посол джазу, він першим перетворив сольну імпровізацію на серце джазового твору. Автор безсмертних хітів «What a Wonderful World» і «Hello, Dolly!», знявся у понад 50 фільмах і видав дві автобіографії.
| Повне ім’я | Луї Деніел Армстронг (Louis Armstrong) |
| Дата народження | 4 серпня 1901 р. |
| Місце народження | Новий Орлеан, Луїзіана, США |
| Дата смерті | 6 липня 1971 р. |
| Причина смерті | Серцева недостатність, відмова нирок |
| Прізвиська | Satchmo, Посол джазу, Сетч |
| Професії | Актор, вуличний артист, трубач, лідер гурту, диригент, джазмен, співак, кінокомпозитор, кіноактор, автор пісень, радіоведучий, студійний музикант, письменник, керівник оркестру, музикант |
| Жанри | Джаз, діксиленд, свінг, блюз, госпел |
| Інструменти | Труба, корнет, вокал |
| Роки активності | 1914–1971 |
| Вчителі | Adolfo Alexander, Buddie Petit, Джо «Кінг» Олівер |
| Знакові колективи | Creole Jazz Band, Hot Five, Hot Seven, All Stars |
| Знакові твори | What a Wonderful World, Hello Dolly!, St. James Infirmary |
| Автобіографії | Swing That Music (1936), Satchmo. My Life in New Orleans (1954) |
| Кількість фільмів | Понад 50 |
| Шлюби | Дейзі Паркер, Ліл Гарден, Альфа Сміт, Люсіль Вілсон |
| Діти | Немає |
| Релігія | Баптист, охрещений католик, носив зірку Давида |
| Титул | Неофіційний посол США — «Посол джазу» |
| Рекорд | Найстарший виконавець №1 у Billboard Hot 100 (1964) |
Біографія Луї Армстронга
Луї Армстронг народився 4 серпня 1901 року в Новому Орлеані. Його рідним кварталом було місце під назвою «Battlefield»(Поле битви).
Новий Орлеан початку XX століття був містом різких контрастів: розкішні бали і джазові клуби сусідили з нетрями, де тисячі афроамериканців виживали в умовах жорсткої сегрегації. Коли Луї був ще немовлям, батько кинув сім’ю. Його разом із молодшою сестрою Беатрис віддали на виховання бабусі Джозефін. Згодом мати Мейенн забрала Луї до себе, і вони оселилися у Сторівіллі. Належної уваги синові вона ніколи не приділяла, тому вулиця стала для хлопця справжньою школою життя.
Працювати Луї почав з семи років, розносив газети і доставляв їжу ресторанам, аби допомогти сім’ї звести кінці з кінцями. Незабаром він потрапив під опіку єврейської родини Карновськи, що нещодавно іммігрувала до Америки з Литви. Спочатку вони давали голодному хлопчику нескладну роботу, а потім він і зовсім став залишатися у них ночувати.
Пані Карновськи співала йому на ніч російські колискові, він підспівував і поступово опанував чимало єврейських і російських мелодій, які пізніше відлунюватимуть у його власних композиціях. Карновськи дали йому гроші на перший корнет і щиро захоплювалися його музичним талантом. На знак вдячності Армстронг усе своє довге життя носив ланцюжок із кулоном у формі Зірки Давида, а про цю родину казав, що саме вони навчили його «how to live — real life and determination».
Яка релігія у Луї Армстронга?
Коли Луї запитували про вірування, він відповідав із незмінною усмішкою: «Я баптист, але завжди ношу зірку Давида і дружу з Папою».
Офіційно він був охрещений у католицькій церкві Святого Серця Ісуса в Новому Орлеані, виховувався баптистом і разом із бабусею регулярно ходив до церкви. З роками він двічі зустрічався з Папами Римськими — Пієм XII і Павлом VI, хоча практикуючим католиком так і не став.
Окремою сторінкою його духовного світу був іудаїзм. Єврейська родина Карновськи, яка пригріла голодного хлопчика і дала гроші на перший корнет, залишила в його серці незгасний слід. До кінця життя він носив зірку Давида, говорив їдишем і присвячував твори біблійним сюжетам — «Go Down Moses», «Jonah and the Whale». У 1958 році вийшов його альбом духовної музики «Louis and the Good Book».
Перші кроки в музиці Луї Армстронга
Напередодні Нового 1913 року. Тринадцятирічний Луї вкрав револьвер вітчима і вистрілив у повітря прямо на вулиці. Поліція затримала підлітка і визначила його до виправного будинку для неповнолітніх «Colored Waifs’ Home for Boys». Саме там Луї вперше взяв у руки духовий інструмент і почав навчатися грі на корнеті під керівництвом досвідченого музиканта Пітера Девіса. Вісімнадцять місяців у виправному будинку перетворилися на першу справжню музичну школу майбутньої легенди.
Після звільнення у 1914 році юний Армстронг повернувся на вулиці Нового Орлеану — але вже зовсім іншою людиною. Він влаштовувався грати у невеличкі бари, танцювальні зали і вуличні ансамблі, поступово здобуваючи репутацію обдарованого молодого трубача. Вдень хлопець розвозив вугілля, щоб прогодуватися, а вночі грав у місцевих клубах, часом до самого світанку.
Переломним моментом у становленні музиканта стало знайомство і дружба з Кідом Орі — одним із найавторитетніших корнетистів і тромбоністів Нового Орлеану того часу. Кід Орі почув молодого Луї в одному з місцевих барів і одразу запросив його до свого оркестру, одного з найкращих у місті. Це було визнанням: у світі новоорлеанського джазу потрапити до бенду Кіда Орі означало справді зійти на новий щабель.
Паралельно Луї брав неформальні уроки у Кінга Олівера, якого Луї шанував як старшого наставника і батьківську фігуру. Олівер передавав йому секрети майстерності, ділився досвідом і підтримував фінансово у найскрутніші моменти. Ця дружба виявиться доленосною: саме Кінг Олівер у 1922 році запросить Армстронга до Чикаго.
Злет кар’єри Луї Армстронга: Чикаго та Нью-Йорк
У 1922 році Кінг Олівер запросив Луї до Чикаго на місце другого корнетиста у свій легендарний Creole Jazz Band. Для двадцятирічного музиканта це був колосальний крок: Чикаго початку 1920-х кипів від музичного життя, а Creole Jazz Band вважався найяскравішим джазовим складом у місті. Виступи у Lincoln Gardens — ресторані-танцзалі на сімсот місць.
Саме у Чикаго відбулися перші студійні записи Луї Армстронга разом із Creole Jazz Band у 1923 році. Паралельно він активно співпрацював із піаністом Кларенсом Вільямсом у складі ансамблю «Blue Five» та акомпанував численним блюзовим і джазовим вокалісткам: Ма Рейні, Бессі Сміт, Альберті Хантер та іншим.
У 1924 році Луї вдруге одружився з піаністкою оркестру Ліл Гарден. Того ж року подружжя Армстронгів переїхало до Нью-Йорка. Флетчер Хендерсон запросив Луї грати у своєму оркестрі у знаменитому Roseland Ballroom на Бродвеї. Любителі джазу нерідко приходили на виступи бенду саме заради «гарячих» соло Армстронга.
Після повернення до Чикаго у 1925 році розпочався найпродуктивніший і найвпливовіший період його кар’єри. Луї грав у театральному шоу-бенді Ерскін Тейта. Головним досягненням цих років стали студійні записи з ансамблем «Hot Five» у складі тромбоніста Кіда Орі, кларнетиста Джонні Доддса, банджоїста Джонні Сент-Сіра та піаністки Ліл Гарден.
У 1927 році квінтет розширився до «Hot Seven», і разом вони записали низку шедеврів джазової класики. Того ж року Армстронг назавжди відмовився від корнета на користь труби, вона подобалася йому яскравішим і потужнішим звучанням. У 1926 році під час запису «Heebie Jeebies» він вперше виконав скет-спів – імпровізацію голосом замість слів, яка стала його фірмовою технікою і здобула шалений успіх у публіки.
Записи 1927–1928 років, відомі як «Louis Armstrong and His Hot Fives», стали зразком для цілої «ери свінгу» і перевернули уявлення про роль соліста у джазі. У 1929 році Армстронг остаточно перебрався до Нью-Йорка, де активно працював в епоху біг-бендів, гастролював із оркестрами Луїса Расселла і Дюка Еллінгтона та знімався у Голлівуді. У 1936 році вийшла його перша автобіографічна книга «Swing That Music» — перша автобіографія афроамериканського музиканта в історії. У 1938 році він одружився вчетверте і востаннє з танцюристкою Люсіль Вілсон, з якою прожив щасливо до кінця своїх днів.
У 1947 році менеджер Армстронга Джо Глейзер зібрав для нього ансамбль «All Stars», до якого увійшли зірки джазу: Ерл Гайнс, Джек Тігарден, Барні Бігард і Сід Кетлетт. З цим колективом Армстронг гастролював по всьому світу, а Держдепартамент США присвоїв йому неофіційний титул «Посол джазу», неодноразово спонсоруючи його світові турне. Коли у середині 1950-х йому запропонували поїхати до СРСР, він відмовився: «Люди запитали б мене там, що робиться у мене в країні. Що я б міг їм відповісти?»
У 1950-х роках класикою стали його спільні записи з Еллою Фіцджеральд, зокрема опера Гершвіна «Поргі і Бесс». У 1954 році вийшла його друга автобіографія «Satchmo. My Life in New Orleans».
У 1959 році Армстронг переніс гострий інфаркт і відтоді все більше зосереджувався на вокальній роботі. Пісня «Луї Армстронг Hello Dolly!» у дуеті з Барброю Стрейзанд злетіла на перше місце американського хіт-параду у 1964 році, а «What a Wonderful World» завоювала вершину британських чартів і стала його останнім великим хітом і вічним музичним заповітом усьому людству.
Найвідоміші твори Луї Армстронга
Армстронг Луї залишив після себе спадщину, яку важко осягнути в одному переліку. За шість десятиліть на сцені він записав сотні пісень, знявся у понад п’ятдесяти фільмах і став першим афроамериканським музикантом, який видав власну автобіографію — «Swing That Music» у 1936 році.
Найпізнаванішим твором залишається «What a Wonderful World» (1967). Парадоксально, але на батьківщині пісня спочатку провалилася — американські радіостанції відмовлялися її крутити. Натомість у Великій Британії вона миттєво злетіла на перше місце чартів. Американська аудиторія оцінила шедевр лише у 1988 році після фільму «Добрий ранок, В’єтнам» — і відтоді пісня стала світовим гімном вдячності за красу простих речей.
Не менш гучним тріумфом стала «Hello, Dolly!» у 1964 році: вона зайняла перше місце у Billboard Hot 100, потіснивши «Бітлз». Армстронг став найстаршим виконавцем в історії, який очолив американський хіт-парад, — рекорд, неперевершений досі.
Особисте життя Луї Армстронга
Луї був одружений чотири рази, але дітей так і не мав. Першою дружиною стала Деізі Паркер у 1918 році, шлюб виявився нещасливим і закінчився розлученням.
Другою дружиною піаністка оркестру Ліл Гарден, яка зіграла ключову роль у становленні його кар’єри: саме вона переконала Луї повірити у власний талант і прагнути до незалежності.
Третій шлюб із Альфою Сміт також не витримав випробування часом. Четверта і остання дружина Люсіль Вілсон стала по-справжньому близькою людиною, вони прожили разом понад тридцять років аж до його смерті у 1971 році.
Він оселився у звичайному робочому кварталі Корона у нью-йоркському районі Квінз і прожив там до кінця своїх днів. Сусіди згадували його як привітну, просту людину, яка виходила на подвір’я поспілкуватися і ніколи не підкреслювала свого статусу. У найактивніші роки він давав до трьохсот концертів на рік. Менеджери і лікарі благали його сповільнитися.
Його фірмовим знаком була широка, незмінна усмішка, та сама, що принесла йому прізвисько «Satchmo», скорочення від «Satchel Mouth», тобто «рот як торбинка». Він отримав це прізвисько ще в молодості і носив його з гордістю все життя. Він роздавав автографи годинами, пам’ятав імена давніх шанувальників і ніколи не відмовляв у розмові.
Останні роки та спадщина Луї Армстронга
Наприкінці 1960-х здоров’я Армстронга різко погіршилося, але він не залишав сцени. 10 лютого 1971 року він востаннє з’явився на телебаченні, у шоу зі своїм старим другом і партнером по сцені Бінгом Кросбі. У березні того ж року Луї разом з «All Stars» ще два тижні виступав у легендарному готелі «Волдорф Асторія» в Нью-Йорку. Черговий серцевий напад змусив його лягти до лікарні, де він пробув два місяці.
5 липня 1971 року Армстронг попросив зібрати оркестр на репетицію. Наступного дня, 6 липня, найбільший джазмен пішов з життя уві сні у своєму будинку в Квінзі, серцева недостатність призвела до відмови нирок. Йому було 69 років. 8 липня тіло було виставлено для прощання у навчальному манежі Національної гвардії, наданому за особистим розпорядженням президента США. Похорони транслювалися по телебаченню на всю країну.
Читайте також на нашому сайті: Майк Тайсон — біографія наймолодшого чемпіона світу з боксу у важкій вазі, чий шлях від вулиць Брукліна до світової слави досі надихає мільйони; Каньє Вест — історія геніального репера і продюсера з 22 преміями «Греммі», одного з найсуперечливіших артистів сучасності; Шон Пенн — повна біографія дворазового лауреата премії «Оскар», актора і режисера зі світовим ім’ям. Огляд на азартні ігри на гроші, онлайн-казино, слоти, рулетку, блекджек і покер.
Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- Xiaomi - 2 Липня, 2026
- Ресторан преміум-класу De Luxe - 30 Червня, 2026
- Луї Армстронг - 30 Червня, 2026
