Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- НМТ - 17 Травня, 2026
- Стів Джобс - 16 Травня, 2026
- Що таке Євробачення і чим особливе Євробачення 2026 - 15 Травня, 2026
Андрій Білецький це український військовий, громадський і політичний діяч, один із найпомітніших командирів сучасної України. Він відомий як засновник батальйону «Азов», командир 3-ї окремої штурмової бригади та 3-го армійського корпусу ЗСУ, а також як народний депутат VIII скликання і засновник партії «Національний корпус». Його біографія поєднує спортивне загартування, історичну освіту, багаторічну громадську активність і безпосередню участь у захисті України.
| Характеристика | Інформація |
| Повне ім’я | Андрій Євгенійович Білецький |
| Дата народження | 5 серпня 1979 року |
| Місце народження | Харків, Україна |
| Батько | Євгеній Михайлович Білецький |
| Мати | Олена Анатоліївна Білецька |
| Освіта | Історичний факультет ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2001 рік |
| Професія | Військовий, громадський і політичний діяч |
| Громадська діяльність | Керівник «Патріоту України» з початку 2000-х, співзасновник СНА у 2008 році |
| Військова кар’єра | Командир «Азову» з 2014 року, 3-ї окремої штурмової бригади з 2023 року, 3-го армійського корпусу ЗСУ з березня 2025 року |
| Білецький звання | Бригадний генерал Білецький, з жовтня 2025 року |
| Політична діяльність | Народний депутат VIII скликання, 2014–2019 |
| Комітет у ВР | Комітет з питань національної безпеки і оборони, 2014–2019 |
| Заснована партія | «Національний корпус», 2016 рік |
| Родина | Одружений з журналісткою Тетяною Даниленко |
| Попередній шлюб | Юлія Білецька, 2003–2016 |
| Діти | Син Олександр, 2007; син Андрій-Северин, 2022 |
Андрій Білецький біографія
Андрій Євгенійович Білецький народився 5 серпня 1979 року в Харкові — переважно російськомовному місті, де патріотичні настрої нерідко зустрічали ворожість.
Попри це, коріння родини було глибоко українським: батько походив із козацького роду, що заснував селище Краснопавлівка на Харківщині, а мати — зі шляхетського роду Лукашевичів із Житомирщини, до якого належав засновник «Малоросійського товариства» 1821–1822 років. Саме ця суперечність між родинними цінностями й оточенням загартовувала майбутнього лідера, вчила відстоювати переконання навіть тоді, коли більшість дивилась в інший бік.
Спорт як школа волі та дисципліни
Ще з юнацького віку Андрій Білецький активно займався спортом: здобув перший юнацький розряд з боксу, а згодом освоїв ножовий бій, фехтування та практичну стрільбу.
Ці дисципліни виховували не лише фізичну силу, а й холодний розум і самовладання — якості, які він пізніше впровадив у систему вишколів «Патріоту України», «Азову» та 3-ї штурмової бригади. Стійкість, виховану спортом, він продемонстрував у 2011 році: після замаху, коли дві кулі влучили в щелепу та руку, Білецький самостійно добрався до лікарні.
Навчання на істфаку ХНУ ім. Каразіна
У 2001 році Андрій Білецький із відзнакою закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Дипломна робота була присвячена діяльності Української повстанської армії — тема неоднозначна для Харкова початку 2000-х, що засвідчувала як наукову сміливість, так і чіткість власної позиції.
Науковим наставником став відомий історик Ярослав Дашкевич. Після університету Білецький залишився у викладацькій сфері, однак активна громадська діяльність дедалі більше поглинала його час і енергію.
Рання захопленість національними ідеями
Ще в студентські роки, у 1999 році, Білецький разом із групою харківських спортсменів-націоналістів спробував виїхати воювати в Косово — спроба невдала, але показова: він сприймав себе учасником великих подій, а не спостерігачем. У 2001 році брав участь в акціях «Україна без Кучми» в Києві, був затриманий міліцією;
СБУ тиснула на університет з вимогою відрахувати його — тиск лише зміцнив переконання. З 2002 року очолював харківський осередок ВО «Тризуб» ім. С. Бандери, а згодом заснував «Патріот України» — організацію з вихідців СНПУ, УНА-УНСО і «Тризубу», яка стала платформою для молоді, готової захищати Україну спочатку на вулицях, а потім на фронті. Характерною рисою Білецького від початку було те, що він особисто очолював усі акції — від маршів до операцій проти наркоторгівлі.
Громадсько-політична діяльність до 2014 року
Керівництво «Патріотом України» та Соціал-Національною Асамблеєю
«Патріот України», заснований Білецьким на початку 2000-х, принципово відрізнявся від інших націоналістичних структур: замість риторики — реальна робота, вуличні патрулі, спортивні табори, протидія наркоторгівлі. Організація діяла переважно на Харківщині та Сході — там, де проукраїнська активність вимагала особистої мужності.
У 2008 році Білецький став одним із засновників Соціал-Національної Асамблеї (СНА) — координаційного об’єднання правих організацій, яке він очолив і перетворив на організаційний хребет майбутнього руху: саме звідси вийдуть перші добровольці «Азову» у 2014 році.
Участь в акції «Україна без Кучми» та кандидатура у ВРУ (2006)
У 2001 році під час акцій «Україна без Кучми» в Києві Білецького затримала міліція — адміністративний арешт лише зміцнив переконання.
У 2006 році він балотувався до Верховної Ради від Української консервативної партії (УКП) по округу в Харківській області, проте зазнав поразки: підтримка націоналістичних сил на Сході була вкрай низькою. Досвід кампанії виявився корисним — у 2014 році він балотувався вже успішно.
Ув’язнення як політв’язня режиму Януковича (2012–2014)
У 2011 році на Білецького скоїли замах — дві кулі влучили в щелепу та руку, але він вижив. У 2012 році його заарештували за політично мотивованими звинуваченнями — формально хуліганство та зберігання зброї, фактично — за протидію злочинним угрупованням, пов’язаним із владою.
Два роки під вартою він відмовлявся від будь-яких компромісів із режимом. На волю вийшов у лютому 2014 року — в розпал Революції Гідності: з тюремних нар одразу на передову нової України, де за кілька тижнів сформує добровольчий батальйон «Азов».
Революція Гідності та народження «Азову»
Вихід на волю після Майдану
У лютому 2014 року, коли Янукович тікав із країни, Білецький вийшов із харківського СІЗО після двох років ув’язнення за політично мотивованими звинуваченнями — загартованим і готовим діяти.
Держава була паралізована, силові структури дезорієнтовані, а проросійські угруповання захоплювали адміністративні будівлі на Сході. Саме в цю прогалину увійшли добровольці — і Білецький Андрій Євгенійович опинився серед перших, хто почав організовувати відповідь.
Призначення керівником «Правий сектор — Схід»
У березні 2014 року Білецький очолив силовий блок «Правий сектор — Схід», координуючи добровольчі сили на Харківщині та Донбасі.
Його вибір був невипадковим: досвід організації, перевірена мережа бійців із «Патріоту України» та СНА, і авторитет лідера, який іде попереду. Вже за кілька тижнів стало зрозуміло, що потрібен не координаційний орган, а повноцінний бойовий підрозділ — і Андрій Євгенович Білецький розпочав формування «Азову».
Формування батальйону «Азов» та розширення до полку
Навесні 2014 року Білецький Андрій створив добровольчий батальйон «Азов», ядром якого стали бійці «Патріоту України» та СНА. До них приєдналися добровольці з різних регіонів України та іноземці. Батальйон швидко вирізнявся дисципліною і рівнем підготовки, а згодом був включений до складу Національної гвардії України та переріс у полк.
Роль у звільненні Маріуполя (червень 2014)
У червні 2014 року «Азов» під командуванням Білецького взяв участь у звільненні Маріуполя. Це стало першою великою перемогою підрозділу й закріпило його репутацію як одного з найефективніших добровольчих формувань першої хвилі. Для Білецького ця операція стала також моментом широкої відомості в Україні.
Депутатська діяльність Андрія Білецького
Андрій Білецький став народним депутатом VIII скликання у 2014 році, перемігши в окрузі №217 у Києві за підтримки «Народного фронту». У Верховній Раді він працював у Комітеті з питань національної безпеки і оборони, але його діяльність часто критикували через низьку відвідуваність засідань.
У 2016 році Білецький став одним із засновників партії «Національний корпус», яка стала політичним продовженням середовища «Азову» та його головним політичним проєктом.
Повернення до бойових дій
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Білецький знову повернувся до активної бойової роботи. У цей період його ім’я було тісно пов’язане з «Азовом», який став одним із символів українського спротиву в перші місяці великої війни. Для Білецького це був не лише етап повернення до фронту, а й продовження багаторічного шляху військового лідера.
Андрій Білецький Азов
На початку повномасштабної війни Білецький був пов’язаний із полком «Азов», який брав участь в обороні України в одних із найважчих боїв. Його роль у цей час підкреслила безперервність між добровольчим етапом 2014 року та новою фазою війни після 2022 року. Саме «Азов» остаточно закріпив за ним репутацію командира, для якого фронт був не політичним символом, а реальним місцем роботи.
Білецький 3 штурмова бригада
У 2023 році Білецький став командиром 3-ї окремої штурмової бригади. Це стало важливим кроком у його військовій кар’єрі, адже підрозділ швидко здобув репутацію одного з найбільш боєздатних у ЗСУ. Бригада асоціювалася з високою дисципліною, інтенсивною підготовкою та активною бойовою участю, що відповідало стилю управління Білецького.
3-й армійський корпус
У березні 2025 року Білецький очолив створення та командування 3-м армійським корпусом ЗСУ. Це означало перехід від керівництва окремою бригадою до управління значно масштабнішим бойовим з’єднанням. Такий етап свідчив про зростання довіри до нього як до командира, здатного вибудовувати складні військові структури в умовах тривалої війни.
Звання бригадного генерала
У жовтні 2025 року Андрію Білецькому присвоїли звання бригадного генерала. Це стало офіційним визнанням його внеску в оборону України та багаторічного бойового досвіду. Звання також підсумувало його шлях від добровольчого руху до командування великими підрозділами регулярної армії.
Андрій Білецький сім’я
Андрій Білецький виріс у харківській інтелігентній родині інженерів: його батько — Євгеній Михайлович, мати — Олена Анатоліївна. У відкритих біографічних джерелах також зазначається, що батько походить із Краснопавлівки на Харківщині, а мати — з Житомирської області.
У приватному житті Білецький мав два шлюби: з 2003 до 2016 року був одружений із Юлією Білецькою, у цьому шлюбі в 2007 році народився син Олександр. Пізніше він одружився з українською журналісткою Тетяною Даниленко, а у 2022 році в пари народився син Андрій-Северин, якого в публічних джерелах також називають Северином.
