Український фільм «Вулкан» режисера Романа Бондарчука — це драматична комедія, яка перетворила подорож перекладача ОБСЄ на кордоні з Кримом у філософську притчу про пошук себе в світі, де логіка більше не працює. Стрічка стала одним із найпомітніших явищ українського кіно останніх років, поєднавши документальну достовірність із магічним реалізмом. Фільм є спільним виробництвом України, Німеччини та Монако, а його прем’єра відбулась на одному з найпрестижніших європейських кінофестивалів. Детальну інформацію про фільм, акторський склад та рейтинги можна знайти на сторінці «Вулкана» на IMDB.
Сюжет про кризу і провінцію
За сюжетом фільму киянин Лукас переживає кризу середнього віку, працюючи перекладачем у моніторинговій місії ОБСЄ. У складі делегації він вирушає на кордон з Кримом, але після серії дивних збігів обставин джип разом з іноземними колегами містично зникає, а Лукас залишається сам у маленькому містечку на півдні України.
Не знаючи куди йти, герой опиняється в хаті місцевого дивака на ім’я Вова — серед всохлого саду, повного іржавих ванн, у домі зі статуєю Свободи на стіні. Тут мешкають дядько Вова, його 18-річна донька Марушка та бабуся Муся, яка тримає під боком сокиру і безперервно дивиться місцеве телебачення. Слідуючи за Вовою, Лукас поступово занурюється у життя української провінції — світ, який виходить за рамки будь-якої уяви, де речі виглядають повністю відірваними від логіки чи структури.
У цих дивних місцях, де люди віднаходять щастя в найпростіших, часто ілюзорних речах, де переплелися минуле, сучасне і майбутнє, а кожен день може стати останнім, Лукас отримує шанс почати життя спочатку. Уся дія фільму розгортається біля Каховського водосховища і кавунових полів — простору, який одночасно є реальним географічним місцем і метафорою позачасовості.
Реальний прототип і документальне коріння
Фільм починався як документальний проект — спостереження за реальним Вовою, жителем містечка Берислав біля Каховського водосховища. У радянський час Вова був директором рибколгоспу, а з настанням нових часів почав знову шукати своє місце в житті та винаходити безумні бізнес-проекти. Конкурс стриптизу на березі водосховища та ідея викопувати кістки німецьких солдатів з-під землі й продавати їх родичам у Німеччину — усе це його реальні стартапи.
Вови не стало за півроку до початку зйомок, але у фільмі знімаються переважно типажі — жителі Херсонської області, яких знімальна група зустрічала в процесі ресерчу. Майже всі історії, ситуації та діалоги списані з реальності під час тривалих документальних спостережень, що надає стрічці рідкісної автентичності, недосяжної для суто ігрового кіно.
Значний вплив на атмосферу картини мали фотографії Андрія Матросова для газети «Вгору», які слугували джерелом натхнення для настрою й локацій фільму — вони передавали особливий гумор і самоіронію, властиву жителям півдня. Знімальна група також відкрила для себе символічні локації, кожна з яких стала окремим смисловим шаром картини.
Прапор України на постаменті Ілліча з написом «Верной дорогой идете, товарищи» став вичерпним образом простору, який існує в усіх епохах одночасно. На дні Каховського водосховища ховається історична місцевість Великий Луг — місце сили, яке зараз під водою, перехрестя всіх доріг, переправа через Дніпро й вирішальна лінія баталій у різних війнах. А парк скульптур у селі Ольгівка виглядає, як Атлантида: місцеві жителі вже не пам’ятають, звідки ці звірі взялися і що вони означали.
Акторський склад без професійних зірок
Головну роль Лукаса зіграв Сергій Степанський — один із найкращих звукорежисерів України, відомий роботою над фільмами «Плем’я», «Нюхач» та «Стрімголов». Він володар «Золотої Дзиги» 2018 року як кращий звукорежисер і став членом Європейської кіноакадемії після успіху фільму «Плем’я» Мирослава Слабошпицького на фестивалі в Каннах. Степанський завжди хотів стати актором і блискуче пройшов кастинг на роль перекладача місії ОБСЄ, зробивши «Вулкан» своїм акторським дебютом.
Роль дядька Вови виконав заслужений артист України Віктор Жданов, народжений 1965 року в селі Киселівка Херсонської області. Завдяки цьому він бездоганно володіє південноукраїнським акцентом та ідеально співіснує в кадрі з місцевими типажами. У різні роки Жданов працював у Херсонському театрі ляльок, Херсонському музично-драматичному театрі, Донецькому обласному музично-драматичному театрі та Київському академічному театрі драми та комедії, а у 2010 році отримав звання заслуженого артиста України. Він також володар «Золотої Дзиги» за роль Старого у фільмі «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва.
Роль Марушки, доньки Вови, зіграла Христина Дейлик, яка народилася 1993 року в Полтаві. У 2015 році вона закінчила Національний університет театру, кіно та ТБ імені Карпенка-Карого (майстерня Дмитра Богомазова) і нині працює у Київському академічному театрі на Липках. «Вулкан» став дебютом Христини в кіно.
Команда з міжнародним досвідом
Сценарій написали Алла Тютюнник, Дар’я Аверченко та сам Роман Бондарчук. Алла Тютюнник — письменниця, кінодраматург, журналіст та експерт з прав людини, авторка кількох прозових книг і збірок поезій, яка живе і працює в Херсоні.
Оператором-постановником став Вадим Ільков, відомий роботою над фільмом «Маріуполіс» Мантаса Кведаравічуса, прем’єра якого відбулась у «Панорамі» Берлінського кінофестивалю. Художник-постановник Кірілл Шувалов, член Європейської кіноакадемії, відомий спільними роботами з Сергієм Лозницею на фільмах «Щастя моє», «В тумані», «Лагідна» та «Донбас».
Музику написав Антон Байбаков, відомий своїми симфоніями до німих фільмів. Для «Вулкана» він створив саундтрек на основі автентичних записів хору із села Милове, яке зараз знаходиться на дні Каховського водосховища. Звукорежисер Борис Петер розробив особливу «купольну» фонограму, де основне джерело звуку не зосереджене за екраном, а живе всередині глядацької зали, допомагаючи краще зануритись в атмосферу.
Монтажем фільму займалися Микола Базаркін з України та Хейке Парплайс з Німеччини — лауреатка нагороди Німецької кіноакадемії 2017 року як краща режисерка монтажу за фільм «Тоні Ердманн» Марен Аде.
Продюсерську команду очолили Олена Єршова, засновниця студії «Тато Фільм», яка випустила десять повнометражних художніх фільмів, що зібрали понад 100 нагород по всьому світу. Швейцарський продюсер Мішель Меркт став важковаговиком у світі інді-кіно — у рік прем’єри «Вулкана» сім його фільмів було відібрано на Каннський кінофестиваль. Дар’я Аверченко, пристрасть якої — документальне кіно, виступила також співавтором сценарію. Німецька продюсерка Таня Георґієва заснувала компанію elemag pictures і у 2018 представляла Німеччину на Каннському кінофестивалі як «Продюсер майбутнього».
Постпродакшн виконала німецька компанія Arri Media, кольорокорекція і майстеринг відбувались у місті Халле. Сцену підводного міста на дні Каховського водосховища розробляли в Мюнхені на основі численних референсів та історичних фотографій українських сіл початку XX століття.
Визнання на міжнародних фестивалях
«Вулкан» отримав світову прем’єру 1 липня 2018 року на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах, після чого показувався 7 липня на Фільмфесті в Мюнхені та 18 липня на Одеському міжнародному кінофестивалі.
Міжнародна критика високо оцінила стрічку. Відомий кінокритик Андрєй Плахов зазначив, що «Вулкан» «своєю потужною зображальною фактурою та талановитою символікою найбільш несподіваним чином відроджує традиції поетичного кіно України», яке виявилось живим і не спотвореним, а також свідчить про появу зрілого кінематографа — одночасно патріотичного та критичного.
Інші рецензенти описували фільм як «суміш кафкіанського роуд-муві та сучасного вестерна, багатий на розкішні зображення та ліричні чудеса», знаходячи в ньому нотки похмурого абсурдизму Девіда Лінча, а також приємні карнавальні інтерлюдії, що нагадують Федеріко Фелліні, Еміра Кустуріцу та навіть Уеса Андерсона. Прихильникам такого химерного, атмосферного кіно варто також ознайомитись з рецензією на фільм «Блайндфолд», який поєднує подібну естетику непередбачуваності з глибокою емоційною напругою.
Режисер із документальним корінням
Роман Бондарчук закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого (майстерня Юрія Іллєнка). Він працює арт-директором Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA і був співрежисером альманаху «Євромайдан. Чорновий монтаж», відібраного у програму «Best of fests» фестивалю IDFA в Амстердамі.
До «Вулкана» Бондарчук зняв низку документальних робіт. Найвідоміша з них — «Українські шерифи» (2015), перша повнометражна робота режисера, що здобула Приз журі на фестивалі IDFA 2015 і була відібрана представляти Україну на 89-й кінопремії «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Серед інших робіт — «Діксі Ленд» (2016), що отримав «Золотого Дюка» за кращий фільм українського конкурсу на Одеському міжнародному фестивалі 2017 року, а також короткометражні «Радуниця» та «Таксист», відзначені на європейських фестивалях.
Такий документальний досвід режисера пояснює головну особливість «Вулкана» — здатність поєднувати гострий соціальний реалізм із майже казковою, ілюзорною атмосферою, де кожен персонаж і кожна деталь виглядають одночасно смішними, трагічними й глибоко символічними для сучасної України. Постер фільму, натхненний наївним мистецтвом Марії Приймаченко та Поліни Райко, точно передає цю подвійну природу картини — між документальною фактурою й магічним виміром.
Що подивитися далі
Якщо «Вулкан» вразив вас поєднанням абсурду й реальності, варто звернути увагу і на інші рекомендації українських кінооглядачів. Наприклад, огляд найкращих серіалів HBO допоможе знайти якісний контент для перегляду в наступні вихідні, а стаття про переможців Берлінського кінофестивалю з Японії розкриє ще одну грань авторського азійського кіно, яке, як і «Вулкан», балансує на межі документалістики та художнього вимислу.
А тим, хто після перегляду фільмів про південноукраїнську провінцію та її колоритних мешканців захоче трохи азарту й розваг, варто зазирнути на сторінку нових онлайн-казино, де представлені актуальні пропозиції для тих, хто цікавиться індустрією гемблінгу.
Обіймає посаду шеф-редактора ресурсів Casino Mriya (про гемблінг та онлайн-казино) та Daily Mriya (новини та огляди), де відповідає за контент-стратегію, редакційну політику та розвиток проєктів.
- Вулкан - 2 Серпня, 2026
- Посольство Республіки Індонезія у Києві - 1 Серпня, 2026
- Маковія або Медовий Спас: історія, традиції та значення свята - 31 Липня, 2026
